Вдовіна Софія
учениця 10 класу Великоканівецького навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Чорнобаївської селищної ради
Вчитель, що надихнув на написання есе: Кононенко Світлана Іванівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Зараз Україна вкотре бореться за свою незалежність: одні віддають своє життя на фронті, інші вкладають останні сили, допомагаючи тим, хто цього щомиті найбільше потребує, а хтось поширює національну культуру, демонструє всю красу нашої рідної мови та надихає йти далі. «Чому «вкотре»?» - запитаєте ви. Тому, що ця боротьба за ідентичність українського народу відбувається не роками, не десятиріччями, а століттями.

Україна дійсно має тисячолітню історію. Це країна, яка постійно страждає від воєн, епідемій, криз, проте завжди залишається незламною, незалежною та сильною.

Пишаюся, що я – українка, що маю прекрасну родину. Мій рід Середенко-Вдовіни ніколи не стояв осторонь історичних подій, а його нащадки продовжують цю справу і сьогодні.

Пам’ять, як і воля, - це те, що ніхто не в змозі у нас відібрати. Моя родина із славної Чигиринщини, краю, який прославили Богдан Хмельницький та Максим Залізняк. Мабуть, ця козацька земля здатна народжувати саме патріотів України. Тому шлях моїх предків, простих, звичайних людей, хоча і тернистий, з круговертями долі, але прямий і доброчесний, гідний для наслідування.

Мої прадід та бабуся були вчителями. Цю династію мрію продовжити і я. Мене дуже цікавить українська філологія, тому перші дослідження відносно походження прізвищ мого роду вже зробила. Думаю, що прадідусь, Іван Григорович Середенко, гордився б мною.

Моя суперсила ще і в тому, що я збираю життєві історії свого родоводу, записую найцікавіше із вуст своїх найрідніших людей.

Ось одна із розповідей мами про добру справу мого прадідуся Івана. Ще в роки Другої світової війни, після запеклого бою, зайшовши у щойно визволене село, воїни побачили стареньку бабусю з дітьми, можливо, це були її внуки, а, може, чиїсь діти, які залишились сиротами.

Іван Григорович та його друзі почали розмову:- Скажіть, фашисти довго тут були?- Так, довго. Стріляли з автоматів, прокляті. Палили хати, що на краю села, он біля річки. Забрали всі харчі з комори... Ми ховалися то в очеретах, то в рову за селом, то в погребі. Як далі жити? Дітки голодні.

Чоловіки, не роздумуючи ні секунди, дістали свої сухпайки і віддали все людям, аби ті не померли з голоду. Собі залишили на дорогу лише невеликий окраєць хліба.

Сьогоднішня війна набагато страшніша, ніж попередня. Моя родина знову пише нову сторінку історії України.

Я, як і всі небайдужі українці, теж хочу наблизити Перемогу, тому допомагаю нашим захисникам та захисницям: беру участь у волонтерських акціях, виготовляю окопні свічки, браслети-обереги, пишу повідомлення своєму дяді, який воює на нульових позиціях.

Мати ресурс для допомоги не обовʼязково, головне - мати бажання, бо патріотизм - це не тільки слова про любов до країни, а, насамперед, вчинки, які ти готовий зробити для неї, а також прагнення своїми діями служити своїй Батьківщині.

Правду говорять, що спільне горе згуртовує. У країні зʼявилося два фронти: волонтери та військові. Ці люди були і є надзвичайно важливими для нас. Вони працюють вдень і вночі, у холод і в спеку, у безпеці та під вибухами, у голоді, страху, поряд з ворогом та один на один із собою.

Є і третій фронт… Фронт тих, хто не давали та не дають забувати селам, містам, країнам та врешті-решт світові про те, що у нас війна… Цей фронт політиків, блогерів, акторів, співаків та звичайних людей. Завдяки їм нам надходить більше допомоги, у нас вірять, а наша культура набуває популярності. Завдяки хоробрості, мудрості наших захисників і захисниць, сміливості всіх українців та українок, наша держава – це справжній символ боротьби за свободу. Всі у світі, - і навіть ті, хто нас не підтримує, - відкрито погоджуються, що саме в Україні зараз вирішується доля Європи, доля глобальної безпеки.

Отже, тепер всі впевнились у нашій незламності та міцності. І саме цим я найбільше пишаються та свято вірю у нашу Перемогу.