Зранку світило сонечко, я на роботу збиралася. Але ми на роботу не доїхали, бо почалася війна, заводи закрилися. 

Їжа і медикаменти у нас є, а з водою дуже погано. Водосховища немає, світло відключають по сім годин, тож води катастрофічно не вистачає.

Шокує нестача води, нестача роботи. Бомблять кожен день. 

На початку війни нас якось не зачіпали, а останні пів року обстрілюють дуже сильно, майже кожного дня.

Мої батьки - пенсіонери, по 70 років. Пенсію отримують, на життя є. Але з нинішніми цінами на комунальні послуги тяжко. Мій син до школи так і не пішов - сидить в онлайні, учиться.

Хочеться миру, і щоб діти пішли до школи світлими і радісними.