В перший день війни таке було страшне! Переживали дуже, тому що все було недалеко від нашої хати, ми все чули. Мене і колотило, і теліпало, що тільки не робило. Дуже тяжко - цього передати неможна. Онука забрали в армію. До цієї пори відчуття дуже тяжке. Кожен день думаю і молюся.

Я зараз в Кіровоградській області винаймаю квартиру. Тут і вода, і газ - усе є. Тільки одного не вистачає – дому свого. 

Мій чоловік був лежачий. Він сам звідсіля родом. То мені наймали машину, я сама їхала і його привезла. Він тут помер, і я лишилася одна. 

Сама себе заспокоюю, що все буде добре: війна закінчиться, і я повернуся додому. Таблетки я не п'ю - не хочу на них сідати на заспокійливі. 

Я своє майбутнє так бачу: щоб швидше закінчилась війна, мій внучок живенький повернувся з війни, а я повернулася у свій дім і жила там.