Коротка Еліза, 10 клас
Комунальний заклад «Іркліївський ліцей» Іркліївської сільської ради Черкаської області
Вчителі, що надихнули на написання есе: Гармаш Валентина Федорівна та Гриценко Ольга Володимирівна

Чому бути українцем - це моя супер сила?

Війна… Я ніколи не думала, що побачу і відчую на собі цю страшну подію. Хоча я й живу в центрі України, і військові операції проходять від нас далеко, та в небі над нами ми часто бачимо ворожі ракети і дрони, які летять кудись із смертоносним начинням. Люди знервовані, адже їхнє життя порушене.

Дата 24 лютого 2022 рік запам’ятається на все моє життя. Для українців це був шок, і спочатку ми розгубилися, але не надовго. Наш народ згуртувався, об’єднався, повірив у свої сили – і тепер ми йдемо до перемоги.

Я – українка, не знаю вже в якому поколінні, адже і прізвище моєї бабусі козацьке – Чепинога. Мабуть, був на Січі козак в якого чомусь ноги зачіпалися за все, тому його так і прозвали. Я пишаюся тим, що я українка, що народилася і живу на цій благодатній землі. Адже наша земля дала світу: Київську Русь, Запорізьку Січ, видатних учених і конструкторів, «Щедрик» та «Гопак». Тут вирощують золоту пшеницю, яка годує цілий світ і живуть щедрі, добрі люди.

Бути українцем – це не лише спілкуватися своєю рідною мовою, не лише носити вишиванку і хвалитися борщем та варениками. Це – любити свою землю, знати її прадавню історію, цінувати її людей, її культуру. Бути українцем – це в тяжку для країни годину стати на її захист.

Війна згуртувала всіх нас. Українці стали ніби одна родина, яка бореться за своє існування, за право жити на планеті Земля. Сучасні українці доказали, що вони гідні своїх попередників (русичів, запорозьких козаків, гайдамаків, усусівців). Наші воїни захищають рідну землю, віддаючи своє життя, відстоюючи майбутнє рідної країни. Вони є справжніми українцями.

Бути українцем під час війни – це пам’ятати про тих, хто віддав своє життя за незалежність та свободу нашої держави. Це шанувати героїв України, підтримувати воїнів ЗСУ. Адже наші воїни дорогою ціною пишуть переможну історію, б’ються з ворогом ,щоб не залишити цю війну у спадок майбутньому поколінню. Вони гинуть за те, щоб в Україні лунав дитячий сміх, а дитячі очі були наповнені не жахом, а радістю та любов’ю. За це їм шана від всіх нас.

Українці в цей тяжкий час показують незламність духу і силу української нації. Одні воюють, а інші не стоять осторонь і допомагають ЗСУ. Люди збирають кошти на дрони, тепловізори, автомобілі для військових. Готують і передають на передову продукти харчування, засоби гігієни, одяг і взуття.

Сьогоднішній українець – це людина з активною життєвою позицією. Всі працюють для перемоги України, допомагають і воїнам, і переселенцям, займаються благодійністю. У цей нелегкий час бути українцем – це означає бути вільним, мужнім та гідним своєї держави. Українці об’єдналися навколо спільної мети – після перемоги будувати справжню демократичну, вільну та квітучу Україну, яка буде служити прикладом і надихати інші народи до добра, миру та співробітництва.

Що ж я роблю заради перемоги? Головне те,що незважаючи на війну, я продовжую навчання, адже Україні й надалі будуть потрібні розумні люди. Наше покоління 15-16 річних незабаром буде працювати на благо рідної землі, примножуючи її економічну міць. Ми, теперішні школярі, як можемо, так і допомагаємо нашим воїнам. У нашій школі часто відбуваються благодійні ярмарки, кошти від яких йдуть на потреби ЗСУ. Ми печемо різні смаколики, зносимо продукти харчування, які потім волонтери везуть на передову. Я неодноразово плела жовто–сині браслети для наших воїнів. А ще я пишу вірші. Раніше це були більш ліричні поезії, а зараз патріотичні, про війну і свої переживання:

Не чути радості й сміху
У ріднім моїм краю.
Лиш горе і смерть витає
Як в пеклі, а не в раю.

І плаче мати за сином,
Що впав у страшнім бою,
Й голосить його дівчина,
Клянучи долю свою.

Що стало з світом, люди?
За що українцям все це.
Але перемога буде,
Україна понад усе!