Свідерський Роман, учень 10 класу Славутського ліцею Славутської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Самковський Микола Павлович

Моя Україна майбутнього

Вітаю, мене звати Роман і я хотів би розповісти вам про моє бачення України майбутнього. Зараз в нашій країні доволі неприємна ситуація, адже навіть не дивлячись на скору перемогу, в чому в мене немає сумнівів, багато українців залишилось без домівок, майна, близьких серцю та душі людей.

Що їм робити в майбутньому? Що буде з Україною після війни? Як вона буде виглядати? Зараз я спробую відповісти на ці запитання.

Одразу після перемоги мені, тай скоріш за все багатьом українцям, буде дуже приємно дивитися на те, як велика і далеко не могутня держава  буде платити репарації  та виправдовуватися  перед всім світом. На виплачені репарації, на які росіянам доведеться працювати явно не одне покоління, ми відбудуємо нашу Вкраїну та зробимо з неї ще більш чарівну і могутню державу.

Так як ми своїм супротивом заявили про себе на весь світ і написали ще одну сторінку світової історії: як маленька держава вистояла перед могутнім ворогом, як люди не скорились перед тираном, як ми у запеклій боротьбі вибороли свою свободу.

Велика Європейська держава, в яку будуть приїжджати багато туристів, міжнародні компанії будуть відкривати свої філіали. Все це допоможе нам зміцнити нашу економіку, поставить нас вище в очах інших, дасть більше робочих місць. Хоч відбудова буде не такою швидкою як на папері і буде іти немало років, але все це нас не зупинить.  Як буде виглядати Україна в моєму уявлені? На мою думку наші міста сильно розвинуться, будуть виглядати ще краще чим були. В моєму розумінні наші міста не стануть всі схожі на скляні хмарочоси, але все ж здебільшого стануть новіші та красивіші.

Ми не лише відбудуємо всі пам’ятки нашої архітектури, алей збудуємо нові. Ще більш золотавою стане наша пшениця, зеленішими будуть наші луги і ліси, і більш ніколи в нашому блакитному небі не буде ворожих літаків.

І ось ми підійшли до головної частини мого есе, адже на мою думку Україна - це не земля, не місце в просторі, Україна - це серце і душа кожного українця, їх культура та мова. Українці - це незламний і нескорений народ, який заради своєї свободи не шкоду свого життя. На протязі нашої немалої історії багато хто хотів нас скорити. Комусь це вдавалося, комусь ні, але все ж не вмре України ні слава, ні воля, завжди посміхатися нам буде доля.

Які б випробування не були на нашому шляху ми піднімалися з попелу і немов птиця фенікс починали нову сторінку своєї історії.

І навіть зараз я впевнений в хлопцях та дівчатах які захищають нашу країну, впевнений в їх незламному дусі, і непохитності. Я щиро вірю, що кожен з них повернеться до своїх сімей у відбудовані будинки, що люди які втікали від жахів війни зможуть повернутись в рідні краї. Адже  ця війна не зламала українців, як і інші війни перед цією. Не ми це почали, але ми це закінчимо.

Українці знову заживуть як раніше, знову ми браття запануєм у своїй сторонці.

І коли це все настане, всі знову будуть казати, що раніше трава була зеленіша, небо світліше… і так далі, все повернеться на круги своя. Слава Україні! Героям Слава!