Гаркава Аліса, 10 клас, Розсішський ліцей Христинівської міської ради Черкаської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Шевченко Ірина Миколаївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Пам’ятаю, як про початок повномасштабного вторгнення ходили в селі чутки. І яким здавався дивним вечір двадцять третього лютого. Підручники у портфелі захотілося замінити найнеобхіднішими речами. Наступного дня я навіть не зрозуміла, від чого прокинулася. Двері в хаті були відчинені навстіж, збентежена мати забігла в мою кімнату, питаючи, що сталося, а у відповідь отримала лиш розгублений погляд. Майнула до кухні, подумавши про газовий котел. А я залишилася в кімнаті та здалася перед вечірнім бажанням, збиралася, хоча не розуміла цілком, що ж сталося.

Внесли ясність у ситуацію та нестяму до мого розуму мамині слова: - "Почалася війна". Гучно пролунав другий вибух, і обидві ми випурхнули на ганок, побачили замість синяви неба яскраво-червону заграву.

Неподалік села у лісі знаходилась військова база, де зберігалися боєприпаси та жили військовослужбовці. Гуркіт з півночі сповіщав – вона горіла. Уламки падали де-не-де, один майже під нашим тином загнався в асфальт. Відразу з’явилася думка, що зовсім трохи - і він міг би втрапити у двір чи будинок. Стало надто боязко залишатися вдома. Тому ми своєю маленькою сім’єю зібралися і вирушили у сусіднє містечко, Христинівку, до родичів. По дорозі бачили, як червоний горизонт поступово заполонили клуби сірого диму. Я досі маю фото з того дня.

Вже на півдорозі по телефону тітка розповіла про оголошену у нас евакуацію. Залишилися поза домом на три дні, доки полум’я і шум пожежі не стихли.

Навіть з будинку родичів, що знаходився значно далі нашого, її було чудово чутно та видно. Повертаючись у село, я хвилювалася. І на дім дивилася з полегшенням – з ним усе було гаразд. Сусід навпроти розповів, що викликав піротехніків. Вони обгородили місце падіння уламку, але потім іменували його безпечним, він досі знаходиться там. У односельчан, як я дізналася потім, від вибухової хвилі вилітали шибки, з’являлися тріщини на стінах. А ще більше зачепило села, що знаходилися ближче до бази, Паланку, наприклад.

Наше невелике селище, як і вся країна, адаптувалося до обставин. Тому постало питання навчання: деякий час занять зовсім не було, а далі – лише дистанційно.

Ми не могли ходити до школи, доки вона не мала обладнаного сховища, яке вмістило би у себе всіх учнів та вчителів. Відповідне приміщення потребувало ремонту. У важкі часи батьки змогли згуртуватися та завдяки їх спільним зусиллям вже наступного навчального року ліцей запрацював очно і кожну повітряну тривогу ми маємо змогу перечекати, захищаючись від можливої небезпеки. З цього часу саме у школі проводяться різноманітні благодійні акції. Коли набував поширення збір пластикових кришечок для подальшої переробки на протези розповіли про його важливість, а у передпокої не прибирають ємність, куди їх можна кинути.

Була організована благодійна ярмарка, виторг якої йшов на допомогу Збройним Силам. Учнів попередили завчасно, аби вони встигли підготуватися, від них довідалися батьки, а незабаром – й інші селяни.

Діти взяли до школи домашні смаколики, особливо багато було молодших з батьками. На подвір’я винесли столики та стільчики як прилавки для продавців. Будь-хто міг прийти та купити що-небудь або, знаючи про ціль заходу, просто пожертвувати грошей. Останнього першого вересня нас просили не витрачати гроші на квіти, а натомість долучитися до нового збору. Звісно, багато людей з мого, навколишніх міст та сіл воюють. На жаль, боротьба не обходиться без жертв, не всі повертаються живими, а хто й повертається – не впізнати.

Пам’ять вшановують зокрема, організовуючи живі коридори. Знайомі й небайдужі до загиблого виходять вздовж вулиці з квітами та на колінах, схиливши голови, зустрічають його.

Я пам’ятаю один такий, коли полеглим виявився батько мого однокласника, пам’ятаю, як сильно постарішав батько сусідки після бойових дій. Кожен пам’ятає подібне. Війна нікого не обходить стороною, на кожного впливає по різному, та я вірю, що все це залишиться лише у спогадах і для всіх знову настане мир.