Мар'яна, 9 клас, Смоліне, Кіровоградська область

«1000 днів війни. Мій шлях»

24 лютого, ранок. Прокинулася, буду збиратися до школи. Звичайний зимовий ранок. Скоро весна! Але мене зустріли дуже знервовані батьки. Не розумію, що коїться? - Мамо, що сталося? - запитала я, і вже сама почала хвилюватися. - Війна почалась! - крикнула мені мама.

Так і почалась моя історія, мій шлях цієї війни.

Ми навчилися цінувати кожен прожитий день і дякувати за це воїнам ЗСУ. Навчилися вчитися в умовах війни, бігти в укриття і писати там самостійну роботу або розказувати вірш напам’ять. Навчилися допомагати та співчувати, бо ми, українці, - особливий народ.

Від війни неймовірно страшно, ніхто не знає, що буде далі. Дні стали сірими та схожими один на одного.

Свята, які я раніше так чекала з нетерпінням, не приносили ніяких емоцій, навіть Новий рік чи день народження. Я відчувала, що світ вже ніколи не буде таким яскравим і привітним, як раніше. Адже так багато сліз пролили матері та дружини загиблих воїнів, що навіки залишили цей світ. Боляче дивитися на розбомблені будинки. Війна змусила людей покинути рідну домівку та жити в чужій країні. Я ціную кожен день, який проживаю, і я неймовірно вдячна нашим захисникам та захисницям за захист. Ми сильна та дружня країна, яка переможе!

Я сподіваюсь, що росія відступить і в майбутньому пожалкує про те, що вирішила розпочати війну.