Строгаль Мар'яна, 9 клас, Смолінський ліцей №2 Смолінської селищної ради Кіровоградської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Бурла Олена Василівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

24 лютого, ранок. Прокинулася, буду збиратися до школи. Звичайний зимовий ранок. Скоро весна! Але мене зустріли дуже знервовані батьки.  Не розумію,  що коїться? - Мамо, що сталося? - запитала я, і вже сама почала хвилюватися. - Війна почалась! - крикнула мені мама.

Так і почалась моя історія, мій шлях цієї війни.

Ми навчилися цінувати кожен прожитий день і дякувати за це воїнам ЗСУ. Навчилися вчитися в умовах війни, бігти в укриття і писати там самостійну роботу або розказувати вірш напам’ять. Навчилися допомагати та співчувати, бо ми, українці, - особливий народ.

Від війни неймовірно страшно, ніхто не знає, що буде далі.  Дні стали сірими та схожими один на одного.

Свята, які я раніше так чекала з нетерпінням,  не приносили ніяких емоцій, навіть Новий рік чи день народження. Я відчувала, що світ вже ніколи не буде таким яскравим і привітним, як раніше. Адже так багато сліз пролили матері та дружини загиблих воїнів, що навіки залишили цей світ. Боляче дивитися на розбомблені будинки. Війна змусила людей покинути рідну домівку та жити в чужій країні. Я ціную кожен день, який проживаю, і я неймовірно вдячна нашим захисникам та захисницям за захист. Ми сильна та дружня країна, яка переможе!

Я сподіваюсь, що росія відступить і в майбутньому пожалкує про те, що вирішила розпочати війну.