Число українських дітей, які загинули у війні Росії проти України, щомісяця росте. На ранок 17 грудня 2022 року було відомо про 450 неповнолітніх українців, яких убила Росія. Втім ці дані не є повними, адже російські війська і далі атакують мирне населення, а ідентифікація загиблих триває. Радіо Свобода разом з платформою памяті Меморіал розповідають історії вбитих дітей. Якими були маленькі українці, які загинули через російську агресію? Ким хотіли стати та про що мріяли?
До тренерки з тайського боксу Вікторії Євтушенко маленький житель Запоріжжя Тимофій Іванов прийшов займатись чотири роки тому.
«Батько Дмитро казав, що хлопчику вдома нікуди було дівати енергії, тим більше – малий ріс дуже сильним. Так у родині й вирішили віддати його до мене на тайський бокс», – розповідає Вікторія Євтушенко.
Тимофій був наймолодшим вихованцем Вікторії. Тренерка думала, що він швидко покине це заняття. Але хлопчик продовжував відвідувати їх, хоч іноді спорт давався йому важко.
«Коли діти вивчають техніку ударів, їм цікаво. А коли заняття переходять у змагання, спаринги, то це вже не всім подобається. Діти – різні. Є такі, що бояться вдарити когось першим чи просто не хочуть цього робити. Тимофій ріс добряком, якому слід було себе пересилювати. Тим більше – тайський бокс – важкий вид спорту. Були такі моменти, коли хлопчику ставало складно. Але він через деякий час все одно повертався до занять з усмішкою», – каже тренерка.
Тимофій брав участь у регіональних змаганнях з тайського боксу, вигравав їх, але іноді тренерка від нього чула: «Далі – не хочу». Вікторія не тисла на дитину, а дозволяла йому робити те, що подобається: просто займатись спортом та спілкуватись з іншими. У колективі в Тимофія було багато друзів.
Найчастіше на тренування хлопчика приводив батько Дмитро. Він жартівливо називав сина «кабаном», хоч це і не поєднувалось із його худенькою статурою.
Тренерці родина Іванових здавалась ідеальною – такою, на яку слід рівнятись. Тато Дмитро та мама Юлія давали хлопчику безліч можливостей для розвитку. Крім Тимофія, у пари була ще старша донька Ксенія, яка вивчала біологію в аспірантурі Запорізького університету.
Влітку цього року Тимофій Іванов захопився кросфітом. У родині побачили оголошення про відкриття дитячого напрямку від запорізького тренера Бориса Білоконя. Вправи із кросфіту давались Тимофію легко.
«Спочатку мені здалось, що Тимофій – дитина замкнута. Але в процесі тренувань хлопчик розкрився. Тимофій завжди старався, був добрим та порядним», – говорить Борис Білоконь.
Борис Білоконь згадує 6 жовтня 2022 року – день, коли російські обстріли забрали життя Тимофія та його сім’ї. Ракета влучила у будинок, де вони жили. Загалом ворожа атака забрала 20 життів.
Борис Білоконь каже, що після вибухів почав одразу писати батьками та дітям, які ходили до нього на тренування. Питав, чи зі всіма все гаразд. Але від сім’ї Іванових так і не отримав відповіді.
«Те, що прилетіло в їхній під’їзд, я дізнався від знайомих. Наступного дня сам пішов на місце злочину. Там ще розбирали завали. Я підійшов до слідчого, розповів, що шукаю людей, які жили у цьому домі. За прикметами ми з’ясували, що вже дістали тіла сестри та батька, а мами та Тимофія – ще ні. Я на всяк випадок залишив свій номер телефону», – розповідає Борис.
Тренеру подзвонили через 5 хвилин – коли під завалами виявили тіло хлопчика. Попросили його опізнати: «Я одразу зрозумів, що це Тимофій. Також його особу підтвердили бабуся та тітка».
Вікторія Євтушенко про загибель дитини дізналась із соцмереж, до останнього вона не могла повірити, що її маленького вихованця не стало.
«Я все ж сподівалась, що родина виїхала із Запоріжжя. Бо за кілька днів до обстрілів писала мамі, а вона не відповіла. Потім виявилось, що сім’я загинула… Ні, не загинула. Цих світлих людей вбили», – каже Вікторія.
Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.
Текст підготований платформою пам'яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних, спеціально для Радіо Свобода.
.png "Імена")
