В одному з будинків в Радомишлі починається день, як і у тисяч матерів по всій Україні. З повідомлення: «Добрий ранок, мамо». Для Наталії Шльоміної це не просто привітання — це знак життя, коротке нагадування, що її син, який уже четвертий рік служить у війську, все ще на зв’язку.

Пані Наталія — історикиня, в минулому директорка школи, керівниця відділу освіти, викладачка. А тепер — пенсіонерка з активною громадянською позицією, волонтерка, учасниця хабу «Незламна_Я». Це простір, створений жінками-переселенками з Херсону, де влаштовують психологічні тренінги, дискутують про філософію життя й діляться історіями. Цей хаб — не просто місце, це спільнота, де люди тримають одне одного.

У своєму інтерв’ю Наталія Шльоміна цитує Мирослава Дочинця — сучасного українського письменника, філософа, автора есеїстики і творів-притч, який набув широкої популярності завдяки образу дідуся Андрія — мудрого карпатського старця, носія народної філософії життя. Для Наталії Шльоміної ця філософія стала своєрідним внутрішнім компасом у війні: «Починай день із трьох питань: Що я зробив для себе? Що я зробив для людей? Що я зробив для Бога?».