«Ми вже не рахуємо дні й ночі, усе - як в тумані». Як і багато хто в Харкові, головний лікар Харківської дитячої неврологічної лікарні № 5 Владлена Сальникова робить паузу, перш ніж відповісти на запитання про хронологію жахливих подій, які розгорталися на її очах починаючи з 24 лютого. Харків, друге за розміром місто України, перебуває під інтенсивним обстрілом російських військових. Обстріли завдали великої шкоди багатьом житловим районам. Більшість із 1,8 мільйона мешканців міста виїхали, але тут залишилося близько 500 000 людей.

До бомбардувань в лікарні або дитячому хоспісі за 1,5 кілометра від неї перебували загалом 190 дітей у віці від народження до 18 років. Коли почалися обстріли, виписали тих, кого можна було, а решту дітей персонал переселив у підвал хоспісу. «Тут зараз залишилися тільки діти з найтяжчими хворобами», — розповіла мені одна з медсестер Тетяна. Пані Сальникова каже: «У нас не вистачає персоналу на дві будівлі, тому всі перебралися сюди. Ми з головним лікарем [хоспісу] тут цілодобово. Наша будівля ще не постраждала, Бог береже».

Вона пояснила: поки що неможливо евакуювати дітей, що залишилися. «Шістнадцятеро з дітей мають церебральний параліч у тяжкій формі, не можуть ходити. Ще семеро мають інші неврологічні захворювання. Тут є мати з крихітною дитиною. Діти потребують постійного догляду. Остання евакуація… до Львова була на автобусі, не обладнаному для перевезення дітей із важким станом здоров’я. Нам потрібно їх евакуювати, але як?».

Автор: Yulia Gorbunova

Юлія Горбунова. Під бомбуваннями у Харкові. © 2022 by Human Rights Watch