Хмарюк Наталія, вчитель української мови
Мар'ївська гімназія "Оберіг" Біленьківсьткої сільської ради Запорізького району Запорізької області

Чому бути українкою – це моя суперсила?

У менталітеті українського народу, на мій погляд, є ряд характерних

рис, які показують, як пересічний українець вирішує життєві проблеми. Моя хата скраю; своя сорочка ближча до тіла; як не з’їм, то понадкушую; не наївся – не налижишся – погодьтеся, що всі перераховані риси свідчать про розрізнення нації, егоїстичні переконання, нездатність об’єднатися, схильність «вигризати» для себе комфортне життя. Але початок повномасштабного вторгнення переконав мене в протилежному. Мабуть, наша трагічна історія меншовартості донесла до наших часів характерні наративи про «хохлів», нав’язані країною-агресоркою. А ми, наївні, повірили в це…

Виявилося, що більшість українців (незважаючи на «мовне» питання) вирішила стати на захист Вітчизни, поділитися своєю «сорочкою» з нужденними, радіти навіть маленьким перемогам ЗСУ. Війна – це жахіття, яке скинуло полуду з моїх очей, і показало, що українцем бути «круто», адже всі ми разом наділені суперсилою стійкості, віри, оптимізму, чуйності, щедрості.

Моя суперсила ще й у тому, що працюю вчителем української мови, до речі, це «трендовий» предмет шкільної програми, а всі інші й далі розділяються учнями на важливі і неважливі. Приємно усвідомлювати, що ставлення до рідної мови змінилося (знову ж таки через війну), тому сподіваюся в мене вистачить сили залишитись в «мейнстрімі» вивчення української.

Як би там не було, а силу людина повинна чимось підживлювати. У хвилини розпачу, переживань за долю своєї країни підсвідомо зринають думки: «А що як не вистоїмо, не вистачить сили, терпіння, духу?» Тоді що, знову відкотимось у історичну прірву? Для себе я знайшла життєдайне джерело. Щовечора, прочитавши щоденний допис президента, я заспокоююсь. Мені здається, що йому найважче, а він знаходить час і слова, щоб привітати, висловити співчуття, доповісти новини для всього народу. Відчуваваєш, що і ти частина своєї великої української спільноти, багатостраждальних предків, і переповнюєшся тією суперсилою, що зверне гори.

Українці - смілива нація, а як сказав І Багряний у своєму романі: «Сміливі завжди мають щастя». Ми вистоїмо, з останніх сил будемо вигризати перемогу.

Пишаюсь своїм народом і своєю Батьківщиною. Я гордо називаю себе українкою і вважаю, що моя Батьківщина має право називатися кращою з-поміж усіх країн світу. Слава Україні! Героям слава!