Анжела жила неподалік від криворізького аеропорту, тому однією з перших почула вибухи. Перші дні війни минали в хаосі: нескінченний моніторинг новин, розгубленість і страх. Вона бачила з вікна, як горить рідне місто, а ще болючіше було дізнатися, що село її родини, де похована мама, опинилося під окупацією. Та поступово паніка змінилася усвідомленням: українців тримає разом внутрішній стержень і небайдужість одне до одного. Анжела - художниця, і тепер вона мріє, щоб культура України зазвучала на весь світ, щоб її країна стала справжнім світовим брендом – в якому не буде війни, але буде шана гідності і розуміння ціни перемоги.