Вибухи, чорний дим над Гостомелем, десятки ворожих гелікоптерів у небі, відсутність світла і зв’язку - так для Світлани з Бучі почалася війна. Одразу стало зрозуміло: лишатися - смертельно небезпечно. 26 лютого її родина виїхала, а вже наступного дня в місто увійшли росіяни. Про жахіття окупації Світлана дізнавалася вже зі Львова: чужинці ходили по її дому, сусіда вбили, затишне містечко перетворювалося на руїни. Але серце рвалося додому. Вона повернулася одразу після деокупації - побачила розграбовану оселю, та все ж це був її дім. Сьогодні Світлана тримається за підтримку рідних і за свій садок із квітами, вірячи, що найстрашніше – позаду, а в майбутньому обов’язково буде спокій і мир.