Іванченко Валерія, 11 клас
Роменська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7
Вчитель, що надихнув на написання есе: Ковган Ольга Григорівна

Моя Україна майбутнього

Україна – це краща на Світі ЗЕМЛЯ,
Синє небо і сивий Дніпро,
Чорне море, високі Карпати!
Що найкращого в Бога біля серця було,
Він зібрав, щоби нам передати!
Андрій Нечай

Україна! Квітучий край! Вона найпрекрасніша, наймальовничіша! Неосяжні поля, спів карпатської трембіти. Це тихий плин Довженкової Десни і гордий «рев широкого Дніпра». Це безхмарне небо. Це тиха ніч, це місяць, зорі… Це дитячий сміх і весела родина. І ніхто не знає про сльози, відчай, помсту, смерть і душевну порожнечу... Це стан спокою й гармонії… Мир у душі людини, між народами й державами. Це можливість жити у квітучому світі, де немає війни, це можливість працювати, ростити дітей.

Моє рідне місто Ромни, що на Сумщині, - частина великої України. Тут я народилася, пішла до школи, у якій пролетіли дев’ять незабутніх років. Її називаємо родинною: у ній навчалися бабуся й мама. Продовжили сімейну традицію й ми з молодшим братиком. Вона знаходиться в мальовничому місці. Фруктовий сад, який мав уже відзначити столітній ювілей. Невеликий прадавній ліс, посаджений і доглянутий руками учнів багатьох поколінь. Він зберігає у своїй пам’яті віковічну історію. Як тут гарно! Але… було! 24 лютого 2022 року стогоном з грудей кожного українця вирвалося слово «війна». Шкільне подвір’я затихло. Розпочалося дистанційне навчання… А школа чекала своїх господарів, бо вірила, що наші хоробрі воїни захистять рідну землю.

На листку календаря серпень. Останні приготування до Свята першого дзвоника. З яким нетерпінням чекали його учні!.. Адже це зустріч з друзями, учителями… Та не довелося переступити поріг рідної школи.

Не зустріла гостинно.. Вона мовчить… Вона пройнята скорботою, смутком… Туди увійшов непроханий гість – російський шахед. Безжально зруйнував храм науки, правди, добра… «Це те, чим я жила багато років… Це те, що я любила, як свою дитину… Вона була викохана для дітей. За що ви її вбили, кляті іроди», - написала після страшної події колишній директор школи Ірина Головач. Шахед убив чотирьох учителів від Бога… Він зранив дитячі душі й душі їхніх наставників.

Війна триває. Усі українці, увесь цивілізований світ чекають, щоб вона закінчилася якнайшвидше. Нині складний час. Коли припиняться ці страшні події? Сумно… Болить душа… Болить пам’ять…

Але я знаю: наші захисники нещадні й непримиренні у своєму визвольному пориві, вони відвоюють території, які по праву нам належать. Україна встане з колін, розправить гордо крила… І стане вільною, щасливою… Я хочу бачити свою Україну економічно сильною, розвинутою європейською державою. Майбутнє нашої країни найбільше залежить від нас – мужніх, нескорених, щедрих душею українців. Ми відбудуємо зруйновані будинки та відновимо інфраструктуру. У нас будуть найкращі школи, музеї, дитячі садки… Ми побудуємо нові житлові масиви. І там знову зацвітуть ромашки, маки і бузок, оживуть бабусині казки, мудрі дідусеві поради, там буде лунати дитячий сміх… Україна після перемоги стане наймогутнішою державою, нею пишатиметься увесь світ…

І я в це вірю!
Воскреснеш, нене, встанеш з домовини…
Тебе я словом правди привітаю,
І розіллється слава України
По всій вселенній, од краю до краю.
(П. Куліш «Слово правди»).

Минуть роки лихоліття! Обов’язково! Я часто замислююся над тим, що чекає мене попереду… Майбутнє наповнює переживаннями, тривогою…

Сьогодні я – учениця одинадцятого класу. Через рік – випускниця школи. Прагну успішно скласти екзамени. Думками звертаюся до неньки України: «Моя Україно, з твойого вікна світить доля мені» (М. Ткач). Мрію продовжити навчання у вищому навчальному закладі. Нові часи, нові завдання, нові вимоги… Україна встане з колін. Їй потрібні будуть справжні господарі, які перетворять родючі землі на квітучий сад. Упевнена, що саме наше молоде покоління з новими знаннями, новими силами стане новітнім Мойсеєм України, бо

…в нас вірить Бог і наказує нам
Лад навести в Шевченковім краї.
І я знаю: ми зробимо разом, брати,
Україну омріяну Раєм!
(Андрій Нечай, поет Майдану Гідності).