Майко Денис, учень 9 класу Озерцівського ліцею Горохівської міської ради Луцького району Волинської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Майко Майя Олександрівна

Моя Україна майбутнього

Взятися за перо мене спонукало знайомство з сивочолим ветераном афганської війни, який долею випадку залишився живим. Тепер на передньому краї російсько-української війни його внук, який захищає українське небо. Мир… Усього три літери, але який глибокий зміст ми вкладаємо у це слово! Ціна миру є дуже високою. Росіяни зламали життя тисячам українських дітей. За даними Офісу Генпрокурора станом на 11 жовтня 2023 року під час повномасштабної війни загинуло 507 дітей, 1134 дитини отримали поранення, 315 вважаються зниклими безвісти. А скільки ще вбито, закатовано цивільних, зруйновано житлових будинків, знищено об'єктів інфраструктури?

Мені п'ятнадцятий, і, скільки себе пам'ятаю, у світі тривають збройні конфлікти. Часто ловлю себе на думці: «А за що люди вбивають, нищать усе на своєму шляху? Щоб збагатитись, завоювати нові території?» Чому сусідня держава вторглася на нашу землю? У неї ж багаті природні надра, величезні території, велика кількість населення. За що воюють? Захищають російськомовних?

Так бомби і снаряди знищують усе і усіх. Швидше, це політичні амбіції і агресивний характер «старшого брата». Скільки горя, болю, сліз приніс нам агресор! Такому жахіттю немає прощення. Я не проживаю на території, де ведуться активні бойові дії, і, навіть, не по-сусідству, але я бачив ворожі ракети, чув вибухи, ночував одягнений у темряві, мерз по декілька годин у холодному укритті під час повітряної тривоги.

А що вже казати про дітей, яких своїм чорним крилом зачепила війна. Багато з них втратили рідних, домівки, майно – втратили можливість повноцінно жити і навчатися. Тому для мене, і для них слово «мир» означає прості й одвічні істини: мир – це безпека, можливість спокійно жити, учитися, працювати; мир – це впевненість у майбутньому.

Кожен українець нині мріє про день, коли закінчиться війна, перестануть лунати сигнали тривоги, наші воїни повернуться до рідних домівок. Україна – це Європа! І доводимо це світові неймовірно складним шляхом, захищаючись від ворожого вторгнення, вбивства наших людей російськими окупантами.

Ми прагнемо до політичної та економічної інтеграції з Європейським Союзом, захищаємо свій суверенітет в умовах зовнішньої агресії.

Україна активно співпрацює з країнами Євросоюзу в рамках Угоди про асоціацію: вдосконалює свою законодавчу базу, розвиває економіку, намагаючись наблизитися до європейських стандартів. 23 червня 2022 року  наша держава отримала статус кандидата у члени Європейського Союзу, але наш шлях до ЄС розпочався ще у далеких 1990-х роках, коли була укладена Угода про партнерство і співробітництво. Однак тісна співпраця відбувається після Революції Гідності в 2014 році, коли Україна обрала європейську інтеграцію як стратегічний курс.

Проте цей шлях не був безперешкодним. Країна стикається з численними викликами. Війна росії проти України та анексія Криму призвели до втрат території і соціальних та економічних проблем.

У цей складний для нас час цивілізований європейський світ надає нам велику підтримку. Допоки ми боремось за демократію і мир у Європі, європейська спільнота активно допомагає Україні у функціонуванні економіки, долучається до відбудови нашої держави.

Європейські країни стали безпечним прихистком для мільйонів українців, які рятуються від російської агресії.

Впевнений, що спільними зусиллями ми переможемо ворога, відбудуємо нашу країну, і вона стане повноправним членом Європейського Союзу. Мою впевненість нещодавно підсилила заява президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн про те, що Україна робить зусилля на шляху реформ. А Єврокомісія офіційно рекомендує почати переговори про вступ України до Євросоюзу.

Настане день, коли закінчиться війна. Україна встане з руїн, розквітне, буде вільною і рівною серед усіх європейських держав. А я буду допомагати відновлювати зруйноване, буду допомагати своїм ровесникам долати життєві труднощі, спричинені війною.

І обов'язково продовжу навчатися, щоб опанувати професії, які будуть затребуваними. Тим самим я зроблю свій внесок у післявоєнне відродження нашої Батьківщини, яка обов'язково стане ще кращою і більш заможною, як була до війни. Свої роздуми я хочу завершити словами матері Терези: «Я ніколи не вступлю до руху проти війни. Покличте мене, коли з'явиться рух за мир».