Я народилася на Луганщині, в селі Смолянинове. Навчалася в школі та проживала у селі. Вийшла заміж, маю двох дітей.

У 2014 році, коли розпочалася війна, змушена була залишити домівку і переїхати до Вінницької області. Спочатку думали лишатися, але коли дітки були маленькі (3 роки і 6 років), стався обстріл з "градів" по вулиці біля будинку, розстріляли машину з воєнними. Ми змушені були покинути будинок. Залишилися тато та сестра. Переїхали до села Лозова Шаргородського району Вінницької області.

Діти пішли до школи та садочку. Було тяжко: знайомство з іншими людьми, нове спілкування, адаптація дітей, пошук роботи. Оформили виплати та отримали довідку ВПО. Гуманітарної допомоги (ні продуктів, ні одягу) не отримували, лише щомісячні виплати. За всі роки нікуди не виїжджали. Трохи вивчили місцевість, і я почала працювати, адже весь час була без роботи, жили лише на виплати ВПО.

Тут, на Вінничині, у мене був чоловік, але за сімейними обставинами я розлучилася. Вже три роки я розлучена. Переїхала до сусіднього села цього ж району. Живемо у цивільному шлюбі з чоловіком і двома дітками. Діти ходять до 9-го та 6-го класів.

24 лютого 2022 року розпочалося вторгнення РФ. Знов ця клята війна. Все життя шкереберть. Діти у відчаї. Родичі і близькі у селі під окупацією. Зв'язку немає.

Весь цей час я постійно стараюся допомагати, чим можу: самостійно плету сітки, передаю харчі, медикаменти хлопцям на передову. Чим можу, тим допомагаю. Дякую голові сільради за гуманітарну допомогу як ВПО продуктами, а також за те, що передавали пакунки від організацій. Щось ми - щось нам. Але до сліз приємно, що в цей час хоч хтось про тебе піклується.

Я розумію, що люди, які постраждали зараз, потребують ще більше. Я їх розумію, як ніхто. Я розумію, як це – втрачати і покидати домівку, лишати все нажите роками.

Тяжко, важко, але всього не розкажеш.

Я бажаю кожному Українцю не здаватися і боротися до кінця. Інакше ніяк. Якщо ми народилися на цій землі, ми мусимо бути гідними людьми.

Я стараюся допомагати іншим, які теж переїхали з окупованих територій, у пошуку житла. Допомагаю їм адаптуватися тут, в цьому селі та районі, де самі проживаємо.

Гарного вам настрою, миру. Віри у перемогу.

Слава Україні!