Світлана — одна з тих жінок, які перетворили звичайне українське село Довбиш на справжній волонтерський фронт: «Я не можу сидіти вдома спокійно. У нас у родині військовослужбовець. А хлопцям — потрібна допомога». 

З перших днів повномасштабної війни вона щотижня пекла хліб, зносила до клубу випічку, одяг, покривала, консервацію — усе, що могла зібрати для наших захисників. Коли рідна людина пішла на війну, її волонтерство стало ще глибшим. Світлана приєдналася до плетіння маскувальних сіток:

Щодня — з восьмої ранку і до шостої вечора — вона сплітає захист. Навіть коли втомлена, навіть коли важко, бо: «Знаєш, що це потрібно хлопцям. Ми їх спасаємо».