Щоранку о третій — ще до світанку — Тетяна Коцюбинська встає, доїть свою корівку Марісабельку, готує їсти й о сьомій - уже в клубі. Плете сітки, не спиняючись. 

Її діти — тех волонтери. Син, невістка — всі допомагають, чим можуть. І вона — також: руками, серцем, щоденною працею. «Коли прийшла подяка — не передати, яка це радість. Дрон заплутався в нашій сітці. Врятували п’ятьох хлопців і техніку. Я аж бігти хотіла вночі знов плести…» 

Довбиш сьогодні — приклад тилової міцності. Місцевий волонтерський центр об’єднав десятки жінок, які щодня працюють для фронту: плетуть маскувальні сітки, готують консервацію, шиють, печуть. Це — місце спільної сили, де кожна пара рук має значення.