82-річна Любов Кравчук з Довбиша має, як вона сама каже, велике багатство: двоє синів, дві невістки, п’ятеро онуків і вже четверо правнуків. Один із її онуків повернувся з фронту — пораненим, демобілізованим. 

Три роки тому Любов Остапівна вперше долучилась до плетіння маскувальних сіток. Прийшла до знайомої, що вже ткала нитки для "мавок", — і залишилась. Спочатку носила тканину додому, різала там. Потім прийшла до волонтерського клубу. І тепер тут — щодня: ріже, сортує, допомагає.

В її голосі — спокійна сила старшого покоління, яке пережило не одну війну й знає ціну стійкості: «Хочеться, щоб одне одного трималося. І була користь — і державі, і сім’ям, і всім».