Мені 66 років. Зараз я перебуваю в Степані, це Рівненська область. До війни проживала тут же.

Запам’ятала перший день війни – був і страх, і сльози... Зараз плакати буду. Шокує, коли привозять наших солдатів загиблих, це дуже важко. Своїх дітей ми не маємо, але і брата, і сестри діти всі на війні. Їх четверо.

Усе в нас поки що все є. Ми ще й іншим допомагаємо. Мрію, щоб закінчилася війна, щоб усі повернулися до своїх домівок і нарешті настав мир у нашій Україні.