Перший день війни був жахливим. Я відразу згадав про Другу світову війну і почав порівнювати росіян із фашистами. В Лисичанську ремонтували і світло, і газ, тому в перший місяць було все нормально. А потім місто почали бомбити авіацією, і ми виїхали в Дніпро у березні. У мене своя машинка, хоч і старенька. Вона нас вивезла разом із нашими тваринками. У нас кіт, кішка і собачка маленька. Ще одна кішка була, але, на жаль, ми не змогли її знайти.

Шокувало те, що «братній» народ переступив червону лінію і напав на нас. Я досі не можу зрозуміти, як вони могли таке зробити, у мене в голові це не вкладається. У мене досі стрес. Коли влучила ракета в лікарню у Дніпрі, там якраз лежала моя жінка, і вона просто дивом врятувалася.

Майбутнє хочу бачити тільки мирним.