Із початком повномасштабної війни наше життя змінилося на гірше. Замість щасливого та безтурботного дитинства вже п’ятий рік ми живемо в умовах постійного виживання.

Найстрашнішим для нашої родини стало 24 лютого 2022 року, коли почалася повномасштабна війна. Відтоді моїй дитині замість повноцінного навчання у школі довелося навчитися розрізняти звуки КАБів, артилерії, «Градів» та «Ураганів». Постійні обстріли, сирени, страх за близьких і рідних стали частиною нашого повсякденного життя. Жити в такому емоційному напруженні, щодня бачити страх в очах дитини — дуже важко й боляче. На жаль, страшні події трапляються дуже часто.

Мій син любить футбол. За характером він сором’язливий та емоційно чутливий. Постійні обстріли й переживання призводять до емоційного виснаження.

Зараз синові особливо важливо відпочити та відновити свої сили, адже незабаром розпочнеться новий навчальний рік, який стане для нього останнім у школі. Попереду важливий етап — підготовка та складання НМТ, а також вибір подальшої освіти.