Наша родина прийняла важке рішення не виїжджати, і ми разом пережили всі жахи окупації. Життя дитини кардинально змінилося: через небезпеку та постійну загрозу перебування на вулиці для неї сильно обмежене. Весь цей час донька змушена навчатися виключно онлайн, без живого спілкування з однолітками та нормального дитячого життя.

Найстрашнішим спогадом назавжди залишиться 1 березня 2022 року - перший день окупації нашого міста. Тоді відбувався сильний, запеклий обстріл, коли ворожі війська заходили на наші вулиці. Той день посіяв у душі дитини глибокий страх, який не зникає й досі, адже ми щодня живемо в абсолютній невідомості.

Попри суворі обмеження та небезпеку, донька дивовижно тримається і намагається активно розвиватися. Вона займається танцями, малюванням, скелелазінням та відвідує клуб робототехніки "Лего". За найменшої можливості вона долучається до проектів з операторської майстерності та бере участь в організації заходів для молодших школярів у молодіжному клубі "Напрямок". Ця активність - її спосіб боротися зі стресом і дарувати радість іншим.