Життя стало набагато більш тривожним та неспокійним. Коли звичний світ навколо почав руйнуватися, я втратила роботу, а дитина - можливість ходити до школи. Постійна небезпека змусила нас прийняти найважче рішення. Зібравши лише одну сумку з найнеобхіднішими речами, ми були змушені залишити все рідне і виїхати в повну невідомість.

Найстрашнішим моментом став квітень 2022 року. Саме тоді, після чергових обстрілів, ми остаточно зрозуміли, що залишатися в Покровському районі більше не можна, якщо ми хочемо врятувати життя дитини. Цей страх і вимушений виїзд назавжди змінили нашу реальність.

Попри весь пережитий стрес і тривогу, ми намагаємося знаходити розраду в дрібницях. Зараз дитина активно займається малюванням, а також ми разом вчимося плести з бісеру. Ці творчі заняття допомагають їй заспокоїтися, відволіктися від важких думок і адаптуватися до нового життя на новому місці.