Ми пережили 8 місяців окупації та тривалого очікування визволення. Усі 4 роки постійних обстрілів, які зараз тільки погіршилися, принесли безперервне руйнування нашого міста, смерті цивільних людей та болюче роз'єднання з родичами з лівобережжя. За останні 2 роки ми пережили важкі втрати рідних. Ми неймовірно пишаємось, але водночас дуже переживаємо і щодня молимось за рідного брата та дядька Поліни, які зараз перебувають на фронті.

Найстрашнішим є втрата близьких людей, а також те, що відбувається зараз, коли війна прогресує. До постійних ударів КАБами та артилерії додалися ворожі дрони, які кожного дня буквально полюють за цивільними в нашому місті. Психіка дитини перебуває під колосальним тиском. Цього місяця, повертаючись із подорожі біля Херсону, Поліна побачила прямо на трасі розбомблену машину та вбитих людей, що стало для неї черговим страшним шоком.

Попри весь цей жах і небезпеку, донька намагається знаходити в собі сили жити далі. Вона займається танцями, малюванням та вивчає англійську мову. Ці заняття допомагають їй хоч трохи переключати увагу, розвиватися та рятувати свій внутрішній світ від важкої реальності.