Родина Фігурних | Дніпро

"Загинули шестеро, вціліла лише мати"

14 січня 2024 виповнюються роковини з дня ракетного удару по багатоквартирному будинку в Дніпрі. Тоді на Набережній Перемоги, будинок 118, загинули 46 людей, зокрема шестеро дітей, десятки були поранені. Російська ракета влучила у висотку у вихідний, якраз на старий Новий рік, коли чимало мешканців були вдома. Дехто з людей, які вижили, навіть через рік після трагедії не все ще може приходити до будинку, де був їхній дім, де загинули сусіди й знайомі. Матеріал Радіо Свобода.

Під час ракетної атаки на Дніпро 14 січня 2023 року в квартирі на шостому поверсі загинула майже вся родина Фігурних. Того дня сім’я зібралася уперше за рік: був вихідний, хотіли побути разом. Марина Фігурна та її чоловік Андрій Осинський приїхали до її батьків, Світлани та Юрія Фігурних, з Одеси. Також у квартиру з іншого району Дніпра завітали брат Марини – Олександр Фігурний з дружиною Яною та донькою Анною.

Яна та Олександр Фігурні

Старша сестра Яни Ірина Філімоненко розповідає: з семи людей вціліла лише мати, пані Світлана. Її з тяжкими ранами доправили до лікарні. Решта членів родини, включно з 15-річною Анечкою, її хрещеницею, – не вижили під завалами.

«Родина збиралася разом на 12-ту, був вихідний. Остання моя розмова з сестрою була того ж дня. Вона мені зателефонувала десь об 11.45, сказала, що вони вже приїхали, але їй ще треба до магазину по методички – вона працювала вчителькою. Я передала всім вітання й побажала добре погостювати… Ми живемо в іншому районі, на Лівобережному, наші батьки теж. Почули вибух, потім у соцмережах з’явилися фотографії, але спершу було незрозуміло, що це саме той будинок. Почали телефонувати Яні, зятю, Анечці, Яниній свекрусі, свекрові, всім. Всі телефони були поза зоною», – говорить Ірина.

Такий вигляд має зруйнований будинок у Дніпрі зараз

Ірина з друзями та батьками поїхали на місце трагедії, а потім – по медзакладах. Відшукали лише свекруху її сестри, – у лікарні імені Мечнікова. Тіла решти загиблих родичів знайшли й ідентифікували тільки за кілька днів.

«Дядю Юру, батька сімейства, опізнав його рідний брат. А я опізнавала сестру, зятя, хрещеницю… Усіх шістьох їх поховали поряд, на цвинтарі, на нашому житломасиві Лівобережному. Ми поставили їм меморіал – останнє, що могли для них зробити», – каже сестра загиблої.

Яна та Олександр Фігурні з донькою Анею

Усіх загиблих рідних Ірина згадує зі сльозами. Особливий біль – її племінниця й похресниця Аня.

Анна Фігурна

«Ще з дитсадка Анечка була дуже активною, брала участь в усіх заходах, добре вчилася в школі. У неї було багато друзів. Навіть з незнайомою людиною вона могла : «Привіт, я Аня». Дуже комунікабельна. Закінчила художню школу, добре малювала. Хотіла стати психологом», – говорить вона.

Рідні на виставці світлин загиблих через війну дітей у Дніпрі

Історія Ані в числі інших історій дітей, загиблих через вторгнення Росії в Україну, була задокументована правозахисниками. Виставка світлин цих дітей побувала в багатьох містах України й за кордоном.

На виставці

Що ж до Ірини, то за ввесь рік від трагедії вона жодного разу не змогла побувати біля будинку, де це сталося. Не має сил піти туди й 14-го січня, зізнається жінка.

«Я зверталася до психолога. Це було вже навесні, після трагедії. Спершу були формальності, тримаєш себе в руках, а потім – приходить усвідомлення втрати. Ми з сестрою були дуже близькими, жили поряд, всі вихідні проводили разом – і ми, і наші діти… Кожні вихідні ми ходимо на цвинтар», – каже Ірина.