Я думав, що війна триватиме недовго. Бойові дії зустрів у Харкові - там навчався на маркетолога. Коли місто почали сильно обстрілювати, я вирішив виїхати до батьків в Охтирку. Туди я діставався автостопом. Йшов по трасі пішки, бачив російських військових. Розумів, що вдома також небезпечно, але з рідними було спокійніше.
Коли я приїхав у місто, там також були обстріли. В одному будинку проживало дев’ять чоловік – всі мої рідні. Так разом і дочекались більш спокійних днів.
Мій батько зараз захищає країну. Я дуже чекаю на закінчення війни та повернення його додому.
