Наталія | Буча

"Його розстріляли у живіт і в пах"

У перші дні квітня 2022 року світ дізнався про російські воєнні злочини у Бучі, а російська дезінформаційна машина почала розганяти тезу, що це фейк.

Буча, місто-супутник української столиці, було окуповане російською армією на початку повномасштабного вторгнення трохи більше місяця. За цей час окупанти убили і закатували понад 600 цивільних, неідентифікованими досі залишаються ще 60 тіл. Матеріал Радіо Свобода.

Поховання поряд із церквою було найбільшим масовим похованням у місті, але воно було не єдиним. Буча стала символом воєнних злочинів російської армії.

Два роки тому у Бучі загинув і Віталій. Після звільнення Київської області його тіло знайшли поряд із загиблим другом Олегом Грищенком на сумнозвісній вулиці Яблунській у Бучі. Його племінниця Наталія прийшла до меморіалу згадати родича.

«Наскільки я знаю, снайпер потрапив Віталіку в ногу, і потім у бік. Його розстріляли, так само і Олега. У живіт, і в пах», – розповідає Наталія.

Наталія розповідає як російські військові убили її дядька Віталія, торкаючись таблички з його іменем на меморіальній стелі у Бучі. 31 березня 2024 року

Тільки на Яблунській російські військові розстріляли близько шістдесяти цивільних. Майже місяць тіло загиблого Віталія лежало на вулиці. Після впізнання родичі кремували його, порох поховали.

«Я б кожному побажала такого дядька мати. Це не просто дядько, це друг. Ти можеш усе йому розповісти», – продовжує Наталія.

Наталія і сама була в полоні у російських військових – на Яблунській, 144, де російські військові організували штаб та тортури. Вона дивом звідти вирвалася. Минуло два роки, але забути пережите вона не може.

«Я начебто досі сплю. Таке відчуття, що все це сон і я не можу прокинутися. Немає того життя, що було. І не буде такого. Раніше я могла мріяти і жити. Зараз це - не те, все інакше». Так, я намагаюся жити і бути щасливою з того, але важко», – каже Наталія.

Таке ж почувають більшість жителів Бучі.