У перші дні квітня 2022 року світ дізнався про російські воєнні злочини у Бучі, а російська дезінформаційна машина почала розганяти тезу, що це фейк.
Буча, місто-супутник української столиці, було окуповане російською армією на початку повномасштабного вторгнення трохи більше місяця. За цей час окупанти убили і закатували понад 600 цивільних, неідентифікованими досі залишаються ще 60 тіл. Матеріал Радіо Свобода.
Біля храму Андрія Первозванного у Бучі була найбільша братська могила розстріляних і закатованиї російськими військовими за час окупації міста. Звідти ексгумували 117 тіл, три десятки з них – це жінки, і тіла двох діток. Тепер на цьому місці встановили пам'ятний меморіал.
На табличках меморіалу жертв російської окупації понад півтисячі прізвищ закатованих та розстріляних людей. Дата смерті у всіх одна – березень 2022 року.
«Наймолодший хлопчик – 2020 року народження. Для порівняння: [найстаршій] жінці майже 100 років», – каже настоятель храму Андрій Галавін, один із свідків злочинів російської армії.
Галавін залишався у Бучі під час окупації і каже, що на власні очі бачив убитих на вулицях міста.
"Це нереально забути, навіть якщо хочеш", - о. Андрій Галавін.
«Це нереально забути. Ти йдеш і весь час до цього повертаєшся. Миттєво, навіть у розмовах. Вже навіть хочеш забути це, але все одно до цього повертаєшся»
Коли стало очевидно, що загиблих у місті стає дедалі більше, а до цвинтаря російські військові не пускали, згадує священник, вирішили ховати людей на території храму. Так і з'явилася братська могила.
«Тут вони на церковній землі знайшли тимчасовий, але спокій, – розповідає Андрій Галавін. – Ми їх намагалися поховати, щоби вони не лежали на вулицях. Щоб дикі звірі та собаки їх тіла не турбували».
Священник Андрій Галавін біля меморіалу із іменами убитих російськими окупнатами жителів Бучі. Березень 2024 року
Андрій Галавін був присутній під час ексгумації тіл із траншеї на території церкви, яку розпочали українські слідчі після визволення міста. Він каже: майже всіх загиблих або застрелили, або закатували російські військові. Деякі тіла були обгорілі.
"Їхав на велосипеді ...снайпер його застрелив на трасі між Бучею та Ворзелем", - Андрій Галовін.
«Багато тіл були в такому стані, що їх важко було ідентифікувати. Знайомий їхав мопедом у перші дні війни, снайпер його застрелив на трасі між Бучею та Ворзелем. Куля потрапила в потилицю. Від обличчя нічого не залишилося», – розповідає священник.
Багатьох загиблих настоятель храму знав особисто.
«Можу показати фотографії. Це не для газет і фейсбуку, таке навряд чи можна показувати. Оце – півчий нашого храму. Бачите, у нього немає руки. Це не спалена рука, її просто росіяни відрубали. 30 років було. Прямо знущалися з нього в його хаті. Сусіди чули крики, як мама кричала».
Ексгумація убитих і закатованих російськими військовими жителів Бучі із братської могили. Місто Буча на Київщині, 8 квітня 2022 року
Настоятель храму Андрія Первозванного Андрій Галавін каже, що місто досі просякнуте болем і горем.
«На вулицях міста вже не гинуть люди, але гинуть військові. У нас щотижня один герой чи два... На жаль, ми їх ховаємо. Це знову-таки наші жителі. У кожного свої сім'ї, діти, дружини, батьки. Воно трохи змінилося, але продовжується все це далі».
Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.
.png "Імена")
