Вовк Діана, учениця 8 класу Філії "Проценківська гімназія Зіньківського опорного ліцею імені М.К.Зерова" Зіньківської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Сметана Віталій Миколайович

Моя Україна майбутнього

У кожного з нас є своя Батьківщина, моя - Україна. Це надзвичайно сильна держава, яка в такі тяжкі часи, не впала на коліна і не схилила голову. Це країна, яка вже багато років бореться за свою незалежність, адже війна в Україні триває не рік, і не два, а вже багато років, і я вірю в те, що в моєї Батьківщини велике майбутнє.

Я впевнена, що після перемоги наша держава стане більш популярною та туристичною, адже нам є, що показати. Наша країна багата природою, краєвидами, містами, пам'ятниками, письменниками, українськими стравами, відома музикою та танцями.

Мені часто доводилося чути запитання: "Якою б я хотіла бачити свою Батьківщину через 5 років?". Насамперед вільною, незалежною та відбудованою. Щоб більше українців говорили нашою державною мовою, щоб кожна людина знала про існування України та головне, щоб закінчилася війна і настав мир. А що ж таке мир, для всіх нас нині? Мир для людей, означає дуже багато.

Особисто для мене, він настане тоді, коли закінчиться війна, коли перестануть стріляти, не буде вибухів, не буде тривог. Коли не будуть страждати від цього військові, а також звичайні люди, які просто опинилися поруч із бойовими діями.

Особливо важливим мир є для тих людей, що зараз воюють за нього. Це люди, в яких немає можливості виховувати своїх дітей, які не можуть обійняти свою дружину та маму. Які бачать своїх рідних раз у пів року, а можливо навіть, і раз у рік. Тому я щиро вірю, що скоро кожна українська сім’я об’єднається.

Мені б хотілося звернутися до своїх однолітків, та й взагалі до всіх українців, – давайте переходити на українську, почнімо разом говорити нашою державною мовою, адже це так важливо, в цей нелегкий для нас час.

Забудемо все російське, а особливо пісні, адже в Україні багато гарних пісень. Недаремно ж говорять, що українська мова – солов'їна, тож давайте говорити нею, адже вона - наша зброя. І наші військові нині воюють та ризикують своїм життям не для того, щоб ми слухали російську музику, а для того, щоб нам було не соромно, що ми українці. Нація, яку неможливо здолати, адже під час війни не тільки дорослі допомагають військовим, а ще й діти.

І кожен українець, не важливо, малий чи дорослий, але хоче, щоб як скоріше закінчилася війна, щоб швидше відбудували всі  зруйновані міста, щоб люди які виїхали за кордон, мали можливість повернутися у свої домівки.

Ми всі-УКРАЇНЦІ, і ми маємо цим пишатися! Тим, що ми народилися в такій чудовій державі. Кожен з нас є – підростаючим громадянином України і наша Батьківщина буде такою, якою ми її зробимо. Хочу підкреслити, те якою буде наша рідна Україна – залежить від нас, від кожного з нас.

І як говорив відомий письменник Володимир Сосюра – "Любіть Україну як сонце любіть, як вітер і трави, і води. В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди". Тож давайте вже зараз, почнемо замислюватися над своєю роллю в майбутньому нашого суспільства.

Моїм головним завданням на даний момент є добре навчатися та вірити  у перемогу Збройних Сил України. Моя найбільша мрія, яку я хочу здійснити після закінчення цієї проклятої війни –  це поїхати в наш мальовничий Харків, та по дорозі до сонячного Криму відвідати Херсон. Також я хочу з'їздити в Київ, побувати на Хрещатику. Сподіваюся, що саме цього року –  це стане реальністю.

Ми все обов’язково відбудуємо! Наша нація незламна, дружня, гостинна, сильна, щедра, співуча і ніхто її не здолає. Нам є чим пишатися, нам є заради чого жити. І як говорив В. Липинський "Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не захочемо бути".

Тож давайте не падати духом. А переможемо ту прокляту русню, та проженемо їх з нашої з вами рідної Батьківщини. Слава Україні! Героям слава!