Війна змінила в нашому житті абсолютно все. Ми повністю втратили нерухомість, автомобіль, улюблену справу та інше майно. Разом із матеріальними речами зникло і те звичне життя, яке ми будували роками.

24 лютого ми були вдома. Близько шостої ранку прокинулися від вибухів. Уже о сьомій розбудили дітей і сказали, що потрібно терміново їхати у більш безпечне місце — до батьків у приватний будинок, де був підвал. Ми пояснили, що почалася війна. «Як війна!?» — здивовано запитав син. Йому було складно навіть усвідомити значення цих слів.

Особливо страшними були моменти, коли над нашим будинком дуже низько пролітали ракети, а зовсім неподалік лунали вибухи. Відчуття небезпеки було постійним, адже ми не знали, що станеться наступної миті.

Пережите дуже вплинуло на сина. Він став замкнутим і тепер надзвичайно важко переносить будь-які зміни. Втрата звичного оточення, розлука з друзями, нова школа та необхідність пристосовуватися до зовсім іншого життя стали для нього серйозним випробуванням.

На щастя, з гуманітарною катастрофою наша родина не зіткнулася. Але війна забрала майже все матеріальне, що ми мали, і залишила нас із необхідністю заново будувати своє життя та допомагати дитині пристосуватися до нової реальності.