Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Катерина Володимирівна Арнаут

«Як сказати маленькій дитині, що тато більше не повернеться додому?»

переглядів: 345

Арнаут Катерина, 15 років,

Дніпрорудненська спеціалізована І-ІІІ ступенів школа «Світоч» ДМР ВР, м.Дніпрорудне

Есе «Один день»

Київ. Михайлівська площа. Я стою біля Стіни пам’яті воїнам, які загинули на сході України. Іде жінка, у терновій хустинці, зі сльозами на очах, шукає фото свого сина, низько схиляє голову – і мовчить. А ось виходить з Михайлівського собору молодичка, тримає за руку донечку , підходить до Стіни , кладе руку на світлину - і чути, як плаче її душа. Може, тому це святе місце назвали Стіною плачу.

Війна… Це біль, жах, кров, втрати.  Скільки горя відчувається в цьому слові.

День, коли на Донбасі почалась війна, назавжди ввійшов в історію нашої країни. Як тільки в ЗМІ оголосили, що до кордонів нашої країни підійшов ворог, вся країна здригнулась. І мені було боляче дивитись, що люди на захопленій території боялись виходити з дому, тому що міста і села постійно бомбили.

Дуже прикро спостерігати, як на сході України йдуть бойові дії та гинуть люди. Боляче дивитись, як пенсіонери та родини з дітьми залишаються без даху над головою і змушені шукати собі житло будь-де.

І в нашому місті Дніпрорудне є сім’ї переселенців. Який складний шлях вони пройшли заради того, щоб вибратися з окупованих територій: потрапляли під обстріли, їхали дорогами, про які ніхто не знає, стояли на блокпостах довгі страшні години. І коли перетнули кордон, нарешті змогли сказати: «Ми вдома!».

Небайдужі люди роблять все задля влаштування гарного життя сім’ям переселенців. Але, навіть отримуючи гуманітарну допомогу, не всі мають душевний спокій. Люди зіткнулися з так званою новою реальністю, до якої, попри всі жахіття, потрібно звикнути заради того, щоб жити й прославляти рідну землю.

На жаль, не багатьом пощастило переїхати в новий дім. Дуже багато сімей залишилось на окупованій території, де проходять воєнні дії, особливо люди похилого віку, які не залишають рідних домівок. Кожен день вони перебувають у небезпеці, загроза їхньому життю дуже велика.

Чоловіки йдуть на війну і не повертаються. Вони гинуть за рідну землю, залишаючи свої родини. Це дуже сумно, страшно й водночас тяжко. Адже як сказати маленькій дитині, що тато більше не повернеться додому? Як усвідомити його дружині, що вона залишилась сама з дитиною на руках?

Усі ці страшні питання постають перед родинами ветеранів АТО. Але наші люди намагаються жити далі, адже українці сильні духом. У такі складні часи всіх нас об’єднує тільки одна мрія - здобути мир на всій території України.

Величне й сильне слово МИР… Але що таке мир для кожного з нас?

Для одних - це припинення воєнних дій і повернення додому, а для інших - це бачити, як люди-переселенці радіють життю на своїй рідній землі. Особисто для мене мир - це бачити, як воїни АТО повертаються до своїх родин, як діти з радістю біжать обійняти своїх татусів, яких вони не бачили вже дуже багато часу.

Мир - це виходити на вулицю, вдихати свіже повітря й не боятись обстрілів, бомбардування, не боятись того, що в будь-який момент знову може початись війна, знову можуть гинути люди, знову всі будуть жити в постійному страху того, що прийдеться покинути домівку й піти шукати кращого життя.

Мир - це синонім до слова щастя. Адже щастя полягає в родинному затишку, у постійній мирній праці.

Мир - це натхненна мрія кожного українця, це цінність, без якої людське життя не можливе.

Мир - це подарунок, завойований кров’ю багатьох наших предків.

Я вважаю, що всі конфлікти, які відбуваються на сході України, можна було вирішити мирним шляхом, не використовуючи зброї, не забираючи сотні й тисячі життів невинних людей. Але, на превеликий жаль, сьогодні йде війна. Тому ми повинні допомагати людям, які потребують нашої підтримки, і ніколи не забувати ім’я тих, хто поклав своє життя заради нашого щасливого майбутнього.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
2014 Текст Історії мирних діти безпека та життєзабезпечення діти Конкурс есе 2021
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій