Сергій Голубенко | Волноваха

"Я взяв продукти й пішов пішки під обстрілами"

Вугледар, Волноваха, Сєвєродонецьк… Переселенці з міст, які російська армія зруйнувала вщент або які зараз перебувають під окупацією, малюють рідні місця такими, якими вони їх знали до війни. Акцію влаштували в Дніпрі, у Будинку мистецтв. Через створення акварельних пейзажів люди проживають свої незагоєні емоційні рани – тугу й біль за малою батьківщиною.

Через що пройшли під час повномасштабної війни, як дають собі раду з нинішнім життям та які місця зі своїх снів та спогадів обрали для малюнків, учасники акції розповіли проєкту «Ти як?». Матеріал Радіо Свобода.

Сергій Голубенко, також переселенець з Волновахи, обрав для свого малюнка один з краєвидів сусіднього міста Вугледара.

Сергієва дорога на роботу

Це – дорога до шахти, у культурному центрі якої він пропрацював 11 років. Він – фаховий вокаліст, музикант і звукорежисер.

Сергій працює над своєю картиною

"Вивіз нас з міста військовий", - Сергій, переселенець.

«Ось саме цією дорогою я щодня їздив на роботу, а іноді – й пішки ходив… Війна почалася для нас у Волновасі. Ми були вдома: четверта ранку, перші вибухи. Син з родиною швидко виїхали, а ми думали, що все ще нормалізується.

Понад тиждень ми просиділи в бомбосховищі. У наш будинок, у стару двоповерхівку, були влучання – прямо в дах. Дружину я ще раніше відправив до сестри. Дорога була розбита. Тому я взяв продукти й пішки під обстрілами, під дронами пішов через все місто до них. Вивіз нас з міста військовий, знайомий сина. Вивіз нашу родину й родину сестри, усі влізли в одну машину», – каже він.

Олена, дружина Сергія, також малює рідну для чоловіка шахту

Більш ніж півтора року Сергій з дружиною Оленою живуть у Дніпрі, винаймають квартиру разом з дорослими дітьми.

Перший рік, каже він, коли не було іншої роботи, працював двірником. Зараз – уже за фахом, звукорежисером в одному з творчих колективів.