Мені 88 років, я з міста Слов’янська Донецької області. Все життя прожила там. 24 лютого була в дочки – там же, в Слов’янську. І вона мені розповіла, що почалася війна.

Постало питання евакуації, і я з дочкою виїхала. Спочатку в Польщу, там онук живе, потім - на Кіпр до онуки, а з вересня мешкаю в Дніпрі у сина.

Шокувало те, що довелося на старості літ блукати по світу.

Приємним було ставлення до переселенців, спочатку в Польщі, потім - у Дніпрі.

Я дуже хочу додому повернутися і дуже переживаю, щоб було куди повертатися. Дуже хочеться, щоб війна закінчилася якнайскоріше. Мрію повернутися додому з донькою, з зятем, і далі жити у своїй хатині.