Мене звати Роман. 19 лютого 2022 року я вирушив на роботу до Бучі. Усе йшло гладко до 24-го... Я не слідкував за новинами, але 24-го числа все змінилося. Я почув вертольоти і вибухи, і це було шоком. На наступний день, 25-го числа, я вирішив йти пішки з Бучі до Києва через ліс, бо електричок не ходило, а про потяги не було жодної інформації.

9 липня 2022 року я втратив маму. рашисти випустили три ракети по п'ятиповерховому будинку і вбили всіх, хто там був... Я втратив єдину рідну людину і залишився сам. Більше нікого не маю, а найстрашніше, що 10 липня був день народження у мами, і немає навіть фотографій її, нічого, ні дома, ні мами... Я так і не сказав їй, що люблю...

Були дні, коли я не міг навіть їсти і не мав сили стояти, роботи і в помині не було. Я почав проводити час з безпритульними на вокзалі, але потім ця трагедія ще більше розбила мене. Я залишився без сім'ї і без дому! Це дуже важко. Я отримав нещодавно довгоочікувану гуманітарну допомогу у вигляді продуктів харчування... Зараз я безробітний і шукаю роботу, наразі заробляю лише на підробітках. Раніше я працював у будівництві, за спеціальністю електрик.