Андрійчук Андрій, ІІ курс, Київський професійнийй коледж цивільного будівництва

Вчитель, що надихнув на написання есе - Сміян Віта Василівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

1000 днів війни — це не просто цифра. Це тисячі пережитих митей, сповнених страху, надії, втрат і набутої сили. Кожен з нас, хто пережив цей період, пройшов свій унікальний шлях трансформації.

Для мене війна стала точкою неповернення, яка назавжди змінила мій світогляд, мій характер і моє ставлення до життя.

До війни моє життя було сповнене буденності, як у багатьох. Робота, друзі, плани на майбутнє — усе було чітко визначено і передбачувано. До війни я не надто переймався політикою або міжнародними новинами, вважаючи, що це не стосується мого життя.

Моє оточення теж жило в своєму маленькому комфортному світі, де війна здавалася чимось далеким і нереальним.

Мої погляди на життя були простими: якщо ти працюєш і не втручаєшся в проблеми, вони теж не торкнуться тебе. Звісно, як і всі, я хотів більше стабільності, успіху, подорожей, але ці цілі здавалися досяжними, поки світ був спокійним.

Багато речей настільки були звичними для мене, що я їх не помічав.

Початок війни. Коли почалася війна, світ для мене ніби обвалився. У перші дня я не міг зрозуміти, що відбувається. Паніка, шок, страх за себе за брата, батьків — усе це змішалося в один потік емоцій. Я пам’ятаю, як думав: "Це не може бути надовго. Це швидко закінчиться. Варто протриматися зовсім трошки."

Але кожен новий день приносив нові обстріли, нові втрати, і ставало очевидним, що це надовго.

Вже через кілька тижнів  після початку війни я відчув, що більше не можу залишатися осторонь. Спершу я почав шукати інформацію про те, як можу допомогти, а потім приєднався до волонтерської організації. Це був перший крок на шляху до переосмислення власної ролі в суспільстві.

Я зрозумів, що наша безпека залежить не тільки від солдатів на фронті, але й від кожного з нас, хто може допомогти своєю працею, фінансами або просто підтримкою.

Як змінила війна особисто мене?

Кожен день війни приносив нові випробування. Я бачив, як мої знайомі залишали домівки, хтось втратив роботу, хтось сім’ю. Це стало моментом істини для багатьох із нас — війна випробувала на міцність і показала, хто є хто.

Я втратив кількох близьких друзів на фронті, і це був справжній удар. Смерть стала не чимось абстрактним, а частиною щоденної реальності. Це навчило мене цінувати кожен день і кожну людину поруч.

Окрім особистих втрат, війна відкрила очі на важливі речі, яких я не помічав раніше. Поняття патріотизму, яке колись здавалося мені пустим, набуло глибокого значення. Я побачив, що боротьба за незалежність — це не просто слова, а реальні дії, які вимагають неймовірної стійкості та мужності.

Війна об’єднала людей у боротьбі за спільну мету — свободу.

Я став сильнішим, більш свідомим і відповідальним за своє життя. Війна навчила мене, що не можна чекати на "кращі часи", потрібно діяти зараз. Я перестав відкладати важливі справи на потім і став більше цінувати момент.

Моє колишнє "я" жило в комфортній зоні, де важливими були особисті досягнення, стабільність і власний спокій.

Після початку війни все це відійшло на другий план. Тепер я розумію, що кожен із нас несе відповідальність за те, що відбувається в країні, і кожен наш вибір має значення.

Ми більше не можемо залишатися осторонь.

Змінилося і моє сприйняття людей навколо. Ті, хто раніше здавалися просто знайомими, тепер стали близькими соратниками, а ті, кого я вважав друзями, виявилися далекими у моменти справжніх випробувань.

Війна оголила істину, показавши, хто готовий боротися, а хто ховається від реальності.