Мені 30 років. Я живу в місті Балаклія Харківської області. У мене є чоловік і син. 24 лютого я провела чоловіка на війну і виїхала з сином з міста. Ми були в багатьох місцях. Перші два місяці жили неподалік від Балаклії, пізніше – в Івано-Франківську, Харкові, Полтаві.

Мої батьки й батьки чоловіка були в окупації, потім виїжджали за кордон. Зараз вони вже вдома, і ми з сином також.

У мене був запас ліків. Син – астматик, тому всі необхідні препарати були з собою. А потім, як звільнили Петрівське, мені привезли медикаменти. З продуктами якось викручувалися, готували з того, що було. 

Син мужньо переніс усі труднощі. Він у мене великий молодець. Ніяких психологічних проблем у нього не з’явилося. А мені іноді хочеться поплакати, але намагаюся триматися. 

Я вважаю, що війна закінчиться влітку перемогою України.