Першої ночі війни родина Сергія Сергійовича майже не спала, не знали, чого чекати. Спочатку ховалися у льоху, харчуючись консервацією. Воду їм видавали раз на два дні. Щоб зарядити телефони, шукали електроенергію у сусідів. Але так тривало недовго, вирішили їхати, «інакше буде біда». Відремонтували машину, залишили господарство та виїхали із рідного села до Запоріжжя, де вперше за довгий час змогли спокійно поспати.

Наразі єдиним доходом сім'ї Сергія є соціальні виплати від держави, чоловік каже, що поки  вистачає. Будівельник за фахом Сергій планує закінчити університет у Запоріжжі та влаштуватися на роботу на заводі.