У перші дні війни моє село було окуповане. Росіяни зайшли та почали нас обстрілювати. Я сиділа в погребі. Мої онуки були дуже налякані. "Гради" падали, снаряди - це просто був жах. Не було світла, води та газу. Їжею сусіди ділились один з одним. Також у селі не працювали аптеки та не було медикаментів. Фельдшерський пункт розбомбили та все звідти розікрали. 

Коли село визволили, я стрибала і плакала. Це була найбільша радість за весь час війни. Зараз я чекаю лише на мир.