Після початку війни я з рідними сиділа в підвалі тижнями з маленьким онуком. Вибухи були страшними. Було видно, як горить повністю прикордоння. Магазини не працювали. Хліб неможливо було купити. Я не хотіла нікуди виїжджати, але довелось. На машині з родиною доїхала до Полтави через великі затори, а звідти поїхали до Світловодська. Тут допомагають люди, це дуже приємно. Я хочу, аби діти жили в мирі, а я повернулась додому після війни.