Кордонський Матвій, 14 років, учень 9-го класу Слободо-Шлишковецького ліцею Могилів-Подільської міської ради Вінницької області

Вчитель, що надихнув на написання есе: Параконна Любов Ярославівна

Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"

Війна! Яке жахливе слово для мене, як дитини. Я звичайний школяр, який чув про війну лише на уроках історії. А тепер…

У моїй памяті назавжди залишиться жахлива ніч 24 лютого. Я прокинувся від вибухів. Не розуміючи ні часу, ні причини. В одну мить моє життя поділилося на «до» та «після». В цей момент я одразу подорослішав, коли побачив сповнені страху очі матері, яка намагалася нас вберегти, а особливо не налякати мого найменшого братика.

Мій дядько військовий. І одразу після оголошення воєнного стану та початку повномасштабного вторгнення у нашу країну, він без роздумів став на захист Батьківщини. День у день ми чекали хоча б маленької звісточки від нього. Щодня я дивився в очі моєї бабусі, сповнені сліз та туги, і благав Бога дарувати життя всім нашим воїнам. У той важливий час я теж не міг стояти осторонь, тому допомагав моїй мамі волонтеритии. Ми щодня плели маскувальні сітки, а бабуся випікала різні смаколики для військових. Ми жили з думкою про те, що і мій дядько, можливо, теж отримає частинку наших добрих справ. Але погана звістка не оминула і нашу оселю. Декілька днів ми жили в тривозі, без жодної звісточки від дядька. Згодом ми дізналися, що він отримав важке поранення і дивом залишився живим. На сьогодні його вже виписали з лікарні, проте війна триває й далі… Звуки сирен, безсонні ночі в підвалах та крилаті ракети над нашим будинком, які летять, щоб знову забрати чиєсь життя, або просто зруйнувати його. Все це ми проживаємо знову і знову.

Я – школяр, школяр, який має мрію! Я теж хочу бути військовим – морпіхом. Захищати свою Україну, свій дім, родину. Я – мамина опора та надія, як вона часто говорить. Ми – майбутнє! Після війни…

Скільки загублених життів, покалічених доль принесла ця кривава гостя? Скільки дітей залишилися без домівок? А ми – покоління дітей без дитинства…

Сьогодні у мене лише одна мрія – Перемога! Коли вся сім’я буде разом, всі живі та здорові. (Ніколи більше…)

Я вірю в наші Збройні Сили, за нами правда і ми обов’язково переможемо!