Тертична Людмила, учениця 11 класу Харківського ліцею №150

Вчитель, що надихнув на написання есе - Черкашина Діна Петрівна

Чому бути українкою – моя суперсила

Я дуже пишаюся тим, що я українка. Українці - це незламний народ, який кожен день бореться за свою незалежність. Всі люди намагаються допомагати один одному. Наш народ поважає культурну спадщину та розвиває її. На мою думку, це дуже важливий спектр життя, і його потрібно продовжувати розвивати. Українські бізнеси стали використовувати традиційні орнаменти, у моду увійшли вишиванки. Це справді дуже впливає на підсвідомість людини і ми почуваємося ще ближчими один до одного за духом.

Я живу у місті Харків. Це місто, яке постійно знаходиться під обстрілами. Я нікуди з міста не виїжджала і дуже розумію як жити "під бомбами". Я живу з братом та сестрою і мені важливо щоб діти почувалися безпечно та комфортно навіть у надзвичайних ситуаціях.

Я читаю  вголос книги українською. Коли я читаю їх ,то діти заспокоюються та з захопленням слухають історії. Українська мова зачаровує дітей. Мені стає дуже тепло  від того, що я знаю таку чудову мову. Для  мене це є величезною суперсилою. І це дає мені натхнення на щасливе майбутнє.

До початку повномасштабної війни я навчалась у музичній школі і я грала твори різних композиторів. На жаль, в українські твори ніхто не заглиблювався і на українських творців музики не звертали увагу.

Хоча скільки захопливих авторів загубили люди: Леонтович, Лисенко, Гулак –Артемовський.Я поглиблено почала вивчати музику українських композиторів. І ці твори - скарби. Коли я слухаю їх, я бачу життєвий шлях композитора, життя українців у минулому столітті. Чи просто опис української природи, Карпат. Для мене це також є суперсилою, і треба поширювати цю суперздібність серед молоді. Бо через пригнічення розвитку культури ми втратили багато знань, які нам хотіли передати люди минулого століття. Після початку повномасштабної війни активно почалась розвиватись мода. На жаль до 22 року вона була дуже тісно пов’язана з країною - агресоркою. Зараз, ми почали нарешті самостійно просувати свої бренди та моделей на світову арену і все більше людей дізнаються про нашу країну з інших сторін.

Дивлячись модні покази, мені подобались речі, і здавалось, що це світові бренди. Але вивчивши цю річ детальніше, я зрозуміла що це одяг українського виробництва і це дуже добре. Це приємно здивувало мене. Український народ завжди мав гарний смак. І наші орнаменти впізнають у багатьох країнах світу.

Дуже важливо показувати та поширювати серед молоді знання про пам’ятки української культури. Зараз я активно вивчаю спадщину. Це дуже цікаво і  українські пам’ятки неповторні та унікальні. Розглядаючи цитати з документів державотворення  України,  я читаю їх у оригіналі і пишаюсь тим, що розумію діалект того часу. Всі українці пов'язані між собою. Наші предки відроджували незалежність, і ми повинні захистити її для наших нащадків.