«Я хотіла виїжджати, а потім подумала – що буде, те й буде»

Бабуся щаслива, що її рідне місто відбили у окупантів

У перші дні до мене ніяк не доходило, що почалася війна. Ми ховалися в підвалах, потім сиділи вдома. Я хотіла виїжджати, але потім передумала – що буде, те й буде.

Слава Богу, ми живемо на землі. Своє все є. Слава Богу, що Охтирку відбили. Це, звісно, приємність. Бо у мене боялася вся сім’я, було морально важко. А зараз усі ми переживаємо за дітей, за онуків. Я чомусь думаю, що війна до літа закінчиться.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/