Пенсіонер-інвалід терпляче чекає повернення сина додому

Коли війна почалася у нас, літаки кружляли, бомбили, над дахом снаряди літали. Ми і в підвалах сиділи, але все пережили. Хоча й зараз важко, бо поруч тривають бойові дії. Але ми не тікали, так тут і були. 

Я інвалід 1 групи, у мене гемодіаліз. Так, важко, але поки світло є, вода є – я і живу. А як цього не буде, то або тікати прийдеться, або на той світ вирушати.

Поки нам допомагають. Червоний Хрест і ООН привозили додому гуманітарну допомогу. Дякую дуже, тому що пенсія невелика.

Чекаю закінчення війни, щоб усі повернулися додому.

У мене син військовослужбовець, і в мене є гордість за нього, що виховав його таким, що він захищає свою Батьківщину.