Звичайний день в одну мить перетворився на пекло після падіння КАБу. Олександра мала стекти кров'ю просто на сходах старої школи, поруч із якою влучила ракета. Двоє її знайомих загинули відразу. Подруга Юля теж була важко поранена. Але в Юлі вистачило сил, аби доповзти до вокзалу і покликати на допомогу.

11 операцій, фантомний біль. Через тяжкі травми Олександра не відчуває частини ноги, її рука майже не працює, а звичайний день тепер складається з випробувань: взутися, спуститися сходами, пройти кілька метрів.

Поруч із Олександрою мама, брат, й маленька Влада. Саме донечка змусила Сашу піднятися з інвалідного візка. Дитина, яка свої перші місяці провела у підвалі в окупації, тепер обережно цілує мамині шрами. Щодня Влада бере маму за руку й щоразу повторює: «Треба йти».