П'ятнадцятирічна Калина гралася у дворі з дворічною племінницею Амірою. У цей час її старша сестра Дарина готувала в будинку обід, коли на телефон надійшло сповіщення про підвищену ракетну небезпеку. «Якщо щось почуєш — одразу біжи в хату!» — встигла крикнути вона сестрі у відчинені двері.

У них було лише пів хвилини. Почувши моторошний свист, Калина миттєво зрозуміла: до будинку вони з дитиною вже не добіжать. Інстинкт спрацював блискавично. Дівчина схопила племінницю й накрила її власним тілом. Тієї ж миті потужна вибухова хвиля відкинула дівчаток на 7–8 метрів. Можливо, швидко зреагувати Калині допоміг спорт, адже вона вже багато років займається баскетболом.

«Я бачила цю хвилю. Вона була як велике накопичення повітря. Наче хвиля на морі, тільки прозора й дуже велика», — згадує той момент Калина.

Лише згодом, оговтавшись від пережитого жаху, родина побачила справжні наслідки удару – їх будинок було частково зруйновано, а декілька сусідніх домівок було розбито вщент. Того страшного дня, 3 квітня 2026 року, внаслідок російського обстрілу Коростеня загинула одна жінка, а ще 11 людей постраждали.

За самовідданий порятунок маленької племінниці Калину нагородили рятувальники ДСНС. Тепер у рідному Коростені її впізнають на вулицях, щиро дякують і називають справжньою героїнею.

Своєю історією порятунку та неймовірної родинної незламності сім'я поділилася з Музеєм «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.