Пам’ятаю, що був вибух біля військкомату, постраждали будинки. Скинули бомби з літаків. Під час окупації ми виїжджали. Тоді в моїй квартирі жили рашисти. Вона згоріла. Коли окупанти виходили, вони її підпалили. Поки ми були в окупації, то сиділи без води, без хліба, без їжі. 

Ми пережили великий страх: на нас напали, страждає Україна, страждаємо ми, і нам це боляче.

Виїжджали на своєму авто - тікали під «Градами». Але, слава Богу, ми виїхали до Нового Бугу, і там уже були на українській території.

Звісно, емоційно тяжко. Те, на що ми все життя заробляли, окупанти забрали в нас, розбили. Ми все життя збирали на квартиру, зробили ремонт, і вони нам усе зіпсували.

Ми хочемо, щоб війна закінчилася ще вчора. Мій брат загинув у Бахмуті, і досі його тіло не знайшли. Це великий стрес. 

Я зараз працюю керівником підприємства, ми приводимо до ладу своє містечко. Головне – щоб не було війни, був мир, і наші хлопці не гинули.