У мене сім’ї немає, я один. Я зараз виїхав, бо у нас там війна. Я з міста Оріхова, мені 56 років. Жив там, поки не трапилася у нас біда. Тоді довелося виїхати до Запоріжжя. 

Вирішив виїхати після того, як у нас упала бомба на вулиці. Вікна вибило. Стало там нестерпно, і люди почали виїжджати. І я з усіма поїхав. Це давно було, ще у квітні.

Дорога була нормальна: тільки документи перевірили – і все. А вже як сюди дісталися, то мене поселили. Люди мене пустили жити як переселенця.

Спасибі, що хоч гуманітарну допомогу нам давали. І переселенцям обіди давали безкоштовні. Нам, переселенцям, довго не виплачують грошей. Ось це біда. А так – живемо. Тривога щодня. Хочемо повернутись назад, але поки не можна, бо там стріляють.

Я боявся, щоб не розбили мій дім, бо ніде буде жити. Вікна вибило. І роботи в нас там немає. 

Я працював до війни у готелі адміністратором. А потім усе зачинили, нічого там не працює. Нас усіх вивезли в Запоріжжя, і я тут вирішив залишитися.

Я думаю, що війна скінчиться скоро, але точно не знаю. На мою думку, оскільки зараз звільняють багато територій, то, може, до кінця цього року має щось вирішитися.