Ларіонова Наталя Миколаївна, вчитель
Кривушівська гімназія Піщанської сільської ради Полтавської області

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Я живу на планеті Земля, якій вже багато тисяч або мільйонів років – ніхто достоту не знає. І на цій чудовій небесній кулі мешкає чимало різноманітних живих істот, зокрема й людство. Історично так склалося, що ми об’єднуємося за різними ознаками, але однією з головних є національність. Найчастіше, коли розповідаємо про ту чи іншу людину, спочатку згадуємо, до якої нації вона належить. Я ототожнюю себе з українцями, бо, по-перше, все своє життя живу в Україні, по-друге, всі мої пращури були українцями. Сьогодні, в кінці 2023 року, практично вся планета дізналася про мій звитяжний, мужній народ, адже ми змогли дати відсіч країні, вдвічі, а то й втричі більшу за нашу, країні, яку боялися майже всі на Землі.

У чому ж незламність духу і сила української нації? По-перше, треба згадати про те, що ми є нащадками могутніх давніх народів: трипільців, скіфів, сарматів, стародавніх слов’ян, які малу одну з наймогутніших держав Середньовіччя – Київську Русь.

Ми є нащадками лицарів-козаків, шляхетних захисників рідної землі. Але поруч із воїнами завжди були творці та хлібороби, які робили все, щоб наша Батьківщина квітнула і вдосконалювалася. Бо світом керує не зло, не жорстокість, а, як сказав поет Сергій Жадан: «Саме любов керує кожним божим створінням». Мабуть, саме любов до рідної землі, вікові традиції наших пращурів, небачена стійкість всіх верств населення надала моєму народу силу пережити три століття окупації московією та зберегти власну національну ідентичність. Ця боротьба тривала стільки ж часу, скільки й окупація.

Вони називали нас спочатку мазепинцями, потім петлюрівцями, і, нарешті, бандерівцями. Вони намагалися знищити мову і культуру, бо це є головні маркери будь-якої нації, але це їм не вдалося.

І цьому завадили не військові, а прості українці, які зберігали звичаї своїх батьків та дідів. А поруч з ними стояли і стоять зараз поети, письменники, художники, музиканти тощо. Важко переоцінити значення для українців творчості Т.Г. Шевченка, І.Я. Франка, Лесі Українки, митців Розстріляного відродження, Шістдесятників, представником яких був поет Василь Симоненко. Він сміливо і точно визначив в одній із своїх поезій, хто ж такі українці:

Народ мій є! Народ мій завжди буде!