Я жила в Бахмуті. У перший день війни почула вибухи. Потім почалися обстріли. Ситуація була складною. У місті не було води, світла й газу. Я залишалася вдома до останнього. 

Будинки навколо горіли, пожежники не могли доїхати, дороги були розбиті або прострілювалися. Я спала одягнена у підвалі, щоб у разі обстрілу можна було швидко сховатися. Магазини й аптеки зруйнували. 

Одного дня снаряд влучив у мій будинок. Тоді я зрозуміла, що більше не можу залишатися. Виїхала, майже нічого не взявши із собою.

Зараз живу в Дніпрі. Знімаю невелику літню кухню. Але шокує, що в Бахмуті вже нічого немає. Усе, що колись було, зруйноване.

Я дуже хочу додому, навіть якщо там нічого не залишилося. Дуже важко жити без рідного кута.